American Interest: Росія веде політичну війну, і Заходу час завдати удар у відповідь
Політична війна повернулася. Захід нарешті починає усвідомлювати, що авторитарні держави намагаються не лише його ослабити, а й залякати, підірвати. Крім того, вони намагаються придушити осіб, бізнес й інститути, які перешкоджають чи загрожують їхнім інтересам.
Дослідники погоджуються з роботою Крістофера Волкера і Джесіки Людвіг, в якій вони описали зусилля Китаю й Росії зі створення «гострої сили» проти їхніх ворогів. Детальніша оцінка вимагає лише розгляду того, наскільки ці зусилля під контролем розвідки й спецслужб Москви й Пекіна. Про це на сторінках American Interest пишуть виконавчий директор Istok Associates Limited Ніл Барнетт і директор центру дослідження Росії й Євразії в Henry Jackson Society Ендрю Фоксалл.
Москва і Пекін перетворили на зброю свою попередню доброякісну активність включно з дипломатією, потоками інвестицій, розвитком інфраструктури, покупками іноземних активів і ЗМІ. Університетські студмістечка стали полями битви за вплив й втручання. Цю діяльність доповнюють більш агресивні операції політичної війни, такі як шпигунство, кібератаки й крадіжки інтелектуальної власності. Зі свого боку, Захід відмовився від подібних операцій після кінця Холодної війни, вважаючи, що ідеології, які породили політичні битви, а саме комунізм й авторитаризм, відійшли на «смітник історії».
Стримувати, боротися й перемагати кампанії політичної війни – це критична потреба Заходу. Відмова це робити створює ризик подальшого занепаду того, що лишилося від заснованого на правилах світового порядку. Це ослабить західні альянси й партнерство, а заодно посилить впевненість авторитарних режимів у проведенні нових й більш небезпечних кампаній. Однак, головний виклик ведення політичних воєн полягає у добровільному неуцтві, яке породжує справжнє неуцтво.
Автори вказують на зусилля Росії як на реальний приклад. Кампанію Москви часто розглядають як таку, що виключно обмежується «дезінформацією в інтернеті» й «фальшивими новинами». Дослідження й боротьба з цими феноменами стали зручним полем для цілої індустрії академіків, неурядових організацій й аналітичних центрів. Але, як і у випадку айсберга, основна маса російської стратегії лишається поза увагою суспільства. Операції в інформаційній сфері – це лише одна з трьох опор «триноги», на якій стоять російські кампанії політичної війни. Автори перелічують ці опори.
Перша з них – це дезінформація й кібератаки. Ця опора «триноги» включає активності, які хоч і не виключно, але здебільшого проводяться в цифровому світі. Йдеться про сіяння й пропагування дезінформації з метою викривити, заплутати й деморалізувати. В цю ж категорію входить хакерство, доксинг й інші наступальні інформаційні операції.
Друга опора фінансова. Масштабні міжнародні операції з політичного впливу вимагають чималих фінансових ресурсів. Оскільки такі заходи за своєю природою приховані й певною мірою придатні для заперечень, походження потрібних грошей повинно лишатися розмитим. Це політичне відмивання.
Третя опора – це людський вимір. Він найближчий до традиційного шпигунства, яке включає вербування й управління агентурою. Масштаби й визначення такої активності серйозно розширилися в останні десятиліття, що становить виклик для контррозвідки.
Заходу потрібно усвідомити, зрозуміти й сформулювати виклики, перед якими він постав. Багато західних столиць не думали серйозно про політичні війни з 1980-х років. А кадри в цих країнах, які в минулому брали участь в таких протистояннях, вже на пенсії або ж найближчим часом на неї вийдуть. Зважаючи на це, Заходу бракує інтелектуальної бази, щоб зрозуміти й дати відповідь на операції політичної війни. До того ж він має обмежені можливості у використанні стратегії авторитарних ворогів, які постійно перетинають межу прийнятної поведінки в мирний час.
Щоб зруйнувати «триногу» кампаній політичної війни Росії, всі її три опори потрібно повалити. Для цього знадобиться нове законодавство, яке визнає загрозу й її суть. Підходи контррозвідки варто очистити від анахронізмів. А ресурси для внутрішньої контррозвідки потрібно збільшити. Потрібно відродити або розвинути експертну базу у сфері політичної війни. Це потрібно зробити на стратегічному, оперативному й тактичному рівнях у цивільних й військових частинах уряду.
Не потрібно знову винаходити колесо. Принаймні, не зараз. У всякому разі Захід вже був у такій ситуації. Просто настав час усвідомити цей факт.
